Олександр АНДРУЩЕНКО: Відтінки спогадів

Поетичним рядком

Від спогадів рятує відстань в часі,

Йде сновигання серця з тіні в тінь.

І дивимось на жах, як на прикраси,

Що втрачені від непорозумінь.

Тоді стає хоч якось спокійніше,

Ніби зробив, на що ти здатний був.

Тихенько вітер спогади колише,

Їх повертає тричі на добу.

Сплітає рвань років складні узори,

Розгорнуті, як крила у птахів.

І день стає хоч трішечки прозорим,

І голуби сідають на дахи.

Все, що було, змінити нам не можна,

Але у спогадів відтінки різні є.

Вони для нас - від суму огорожа,

В суцільній темряві з-за хмари промінець.

Торкнеться промінь - і стає ледь легше,

І серця музика тече крізь німоту.

І хай він про минуле трохи бреше,

Пробачимо лукавість цю просту.