Роль благодійних фондів в Україні потрібно переглянути

Останні рейтинги та дослідження в сфері благодійності стимулюють нову дискусію щодо ролі громадського сектору в зміцненні стійкості держави. 

У 2022 році Україна показала вражаючий ріст у світовому рейтингу благодійності, зайнявши 10-е місце, порівняно з 101-м місцем у 2019 році та 20-м місцем минулого року. Внесок топ-5 найбільших благодійних фондів України перевищує 20 мільярдів гривень, що становить величезну суму, порівняну, наприклад, із фінансовими потребами Міністерства оборони у закупівлі безпілотників. 

Громадський сектор завжди відігравав ключову роль у змінах в державі. Відзначу стрімкий ріст обсягів допомоги, яку надають благодійні фонди під час війни. Після 24 лютого стало очевидним, яка важлива роль неурядових організацій у забезпеченні як фронту, так і тилу. 

Обсяги фінансування неурядового сектору зростають експоненційно, перейшовши від мільйонів до мільярдів. Це свідчить не тільки про величезну допомогу, але й про довіру і здатність швидко та ефективно управляти ресурсами. Важливо наголосити на логістичних та інституціональних можливостях. Неурядових організацій в Україні стає все більше. 

Ця тенденція буде лише зростати, особливо після війни, коли буде потрібно ефективно перетворювати інвестиції в рішення. Громадський сектор виступає підтримкою тилу та потужною зброєю, готовою захищати і відстоювати свої цінності. 

Україна має дуже сильні благодійні фонди, які за якістю та ефективністю перевищують деякі державні установи. Фонди виявилися гнучкішими, прозорішими і більш підзвітними. Ця різниця особливо видна у фондах, які мають відмінну репутацію у своїх сферах, систематично залучають ресурси в країну, їх легко перевіряти за відкритими даними і які проходять аудит. 

Це відчутна зона росту для покращення партнерства між державою та неурядовим сектором в різних сферах.

Наприклад, наш досвід реалізації Плану переходу у сфері охорони здоров'я: коли держава довіряє неурядовим організаціям закуповувати послуги для пацієнтів із хронічними захворюваннями – це позитивний приклад співпраці, який стимулює конкуренцію і підвищує якість послуг. Тобто вже існує механізм соціального контрактування, коли держава закуповує послуги (які раніше надавались виключно комунальними і державними установами) у громадських організацій на конкурентній основі через систему Prozorro.

Ми бачимо як у сфері ВІЛ-сервісу це сприяє ефективнішому використанню фінансових ресурсів держави, покращує якість послуг для пацієнтів та розвиває цей ринок. Це професіоналізація відносин між державою і громадськістю. Я вважаю, що цей досвід варто розширювати на інші сфери.

В Україні вже давно варто зафіксувати таке поняття як "професійний волонтер" — ми ж бачимо сьогодні яких результатів здатні досягати громадські організації та волонтерські ініціативи. Тож чому не делегувати їм від держави цей мандат, якщо очевидною є їхня спроможність, наявність довіри від суспільства, та власне пасіонарність робити те, що вони роблять добре.  

Я починаю цю дискусію тому, що ми вже здійснили значний внесок у гуманітарну допомогу, залучивши мільярди гривень та надаючи підтримку пацієнтам, медичним закладам та організаціям. Наш досвід демонструє, що співпраця зі світовими програмами допомоги може охопити ще більшу кількість людей. 

Попит на допомогу залишається високим, особливо для тих, хто перебуває біля лінії зіткнення. А збільшення ролі неурядового сектору є індикатором зростання свідомості суспільства і вимагає відповідної реакції держави. 

Наша сила полягає в єдності, і це важливо пам'ятати. Я закликаю громадськість та державу приєднатися до цієї дискусії і спільно працювати над розвитком більш ефективних партнерств та систем делегування в різних галузях. 

Дмитро Шерембей, голова БО "100% Життя", спеціально для УП. Життя