Наша ера мегазагроз

Переглядів: 458

11 грудня 2023 14:15

Наша ера мегазагроз фото

Як може змінитись світова економіка. Відомий економіст та автор книги "Меагазагрози" Нуріель Рубіні про те, які події та як впливатимуть на зміни у світовому порядку.

Після виходу в жовтні 2022-го року книги "Мегазагрози" теми, на яких я робив у ній акцент, вийшли на перший план. Тепер усі визнають, що економічні, монетарні та фінансові загрози посилюються та переплітаються у небезпечний спосіб із різноманітними соціальними, політичними, геополітичними, екологічними, медичними та технологічними подіями.

Саме тому в грудні 2022-го року газета "Financial Times" обрала слово "полікриза" одним із головних слів року. Але який би термін ви не обрали, у всіх з'являється розуміння, що не тільки світова економіка, а й саме виживання людства опинилися під загрозою.

Як я попереджаю в книзі, період "Великої поміркованості" (тривалий період низької макроекономічної волатильності, що почався в середині 1980-х років) змінився періодом "Великої стагфляції". У 2022-му році ми побачили сплеск інфляції в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, різке сповільнення темпів зростання світової економіки, яке продовжилося в 2023-му році, а також ознаки серйозних боргових проблем у приватному та державному секторі на тлі підвищення облікових ставок центробанками для стабілізації цін.

Через цю політику монетарного посилення в багатьох країнах світу інфляція знизилася. Проте в розвинених країнах інфляція залишається набагато вищою за цільовий рівень 2%. Ба більше, ефект десятка інших середньострокових негативних шоків на боці сукупної пропозиції відтоді лише посилився.

Наприклад, триває деглобалізація: дедалі більше країн переходять від вільної торгівлі до безпечної та від економічної інтеграції до розриву зв'язків і "позбавлення від ризиків". Політика "решорингу" (повернення в країну виведеного за кордон виробництва), "ніршорингу" (переведення виробництва з далеких країн у сусідні) і "френдшорингу" (переведення виробництва з недружніх країн у дружні) передбачає обмін ефективності на стійкість: глобальні виробничі ланцюги, що працювали за принципом "точно в термін" ("just-in-time"), тепер замінюються на стійкіші ланцюги, готові до непередбачуваних ситуацій ("just-in-case").

Крім цього, старіння суспільства в Європі, Японії та Китаї скорочує пропозицію робочої сили в той момент, коли імміграційні обмеження перешкоджають притоку робочої сили з бідних країн у багаті, що підвищує вартість праці. Тим часом зміна клімату посилює дефіцит енергоресурсів і продовольства, підвищує їхню вартість, і досі світ дуже мало що зробив для підготовки до майбутніх пандемій.

Є також нові, поки що недооцінені ризики, які походять від кіберзброї та дезінформації з використанням штучного інтелекту (ШІ), а також ціла низка давніх проблем, серед яких невдоволення зростанням нерівності, що повільно закипає.

Незважаючи на короткострокове згасання шоків, пов'язаних із Covid, світ, як і раніше, сповнений серйозних стагфляційних ризиків (зниження темпів зростання економіки та підвищення інфляції), більшість із яких, найімовірніше, посиляться в найближчому десятилітті.

Свято скінчилося

Високі та зростаючі боргові коефіцієнти в приватному та державному секторі (у 2022 році вони досягли 330% світового ВВП, зокрема 420% у розвинених країнах і понад 300% у Китаї) свідчать про радикальні зміни, якщо порівнювати з періодом до 2021-го року, коли боргові коефіцієнти теж були високими, але тоді низькими залишалися витрати на обслуговування боргу.

Однак часи легких грошей минули. Негативні шоки на боці ринкової пропозиції, спровоковані пандемією, а також заходи стимулювання у відповідь на ці шоки, призвели до швидкого зростання інфляції, що почалося 2021-го року.

В умовах дуже високих приватних і державних боргових коефіцієнтів центральним банкам буде важко знизити інфляцію до цільового рівня 2%. Вони потрапили в "боргову пастку", зіткнувшись не просто з дилемою (як знизити інфляцію до 2% і водночас не спровокувати жорсткої посадки економіки), а й із "трилемою": як досягти цінової стабільності, але, водночас, уникнути рецесії та фінансової кризи.

Якщо центральні банки продовжать підвищення облікових ставок, тоді ймовірність настання рецесії та виникнення боргових проблем у вкрай закредитованих приватних і державних позичальників значно підвищиться. Однак якщо монетарна влада злякається і відмовиться від досягнення своєї мети – цінової стабільності, тоді інфляція та інфляційні очікування можуть "відірватися від якоря", запустивши порочне коло зростання зарплат і цін.

Поки що центральні банки не злякалися. Але якщо інфляція залишатиметься вищою за цільовий рівень, тоді вони рано чи пізно можуть дати задню, щоб не допустити економічного спаду і фінансового краху. Той факт, що вони вже призупинили підвищення ставок, незважаючи на надмірно високу базову інфляцію, свідчить про те, що вони, можливо, готові змиритися з інфляцією, вищою за цільовий рівень.

Війни за необхідності

Крім негативних шоків на боці сукупної ринкової пропозиції спостерігається низка тенденцій у сукупному попиті, які також означають, що інфляція буде вищою. У міру зростання дефіциту бюджетів центральні банки з часом можуть бути змушені монетизувати держборг. А дефіцит бюджетів зростатиме, тому що багато ключових країн ведуть сьогодні щонайменше шість битв, зокрема і реальні війни.

Ми опинилися в "геополітичній депресії" через посилення суперництва між Заходом і ревізіоністськими державами, що вступили в негласний союз – Китай, Росія, Іран, Північна Корея і Пакистан. Напад Росії на Україну ще може розширитися, втягнувши туди НАТО. Ізраїль і, можливо, США, на шляху зіткнення з Іраном, який ось-ось перетвориться на державу з ядерною зброєю. Військова операція Ізраїлю в Газі, розпочата у відповідь на вбивство ХАМАСом ізраїльських громадян 7 жовтня, загрожує розпалити вогонь широкого регіонального конфлікту, здатного спровокувати новий сплеск цін на енергоносії.

Тим часом США і Китай продовжують змагатися за вплив в Азії та через долю Тайваню. 

Оскільки США, Європа, країни НАТО і майже всі країни Близького Сходу та Азії переозброюються, збільшення витрат на традиційні та нетрадиційні види зброї (включно з ядерною, кібернетичною, біологічною та хімічною) гарантовано.

Боротьба зі зміною клімату теж коштуватиме дорого. Вартість пом'якшення зміни клімату та адаптації до неї, як очікується, становитиме трильйони доларів, які доведеться витрачати щороку протягом найближчих десятиліть. Наївно вважати, що всі ці інвестиції допоможуть зростанню економіки. Значну частку наявних основних фондів доведеться заміняти – або тому, що вони застаріли, або тому, що їх знищили екстремальні події, викликані зміною клімату.

Крім того, потрібно вести дорогу битву з майбутніми пандеміями. З цілої низки причин спалахи захворювань, які потенційно можуть перерости в пандемію, стануть частішими.

Ми також можемо очікувати мобілізації, схожої з військовою, для подолання негативних наслідків "глоботизації". Це комбінація глобалізації з автоматизацією, яка загрожує знищити дедалі більшу кількість професій, причому як серед "синіх", так і "білих комірців", включно з креативними та менеджерськими робочими місцями. Ці витрати будуть високими навіть у тому разі, якщо автоматизація призведе до бурхливого зростання економіки. Наприклад, у США одна тільки виплата мізерного загального базового доходу в розмірі $1000 на місяць обійдеться у 20% ВВП.

Крім того, ще є пов'язана з попередньою битва зі зростанням нерівності доходів і багатства. Ця битва стає дедалі актуальнішою, оскільки сьогодні ця хвороба, що вразила молодь і багато домогосподарств середнього та робітничого класу, посилює невдоволення ліберальною демократією і ринковим капіталізмом. Щоб не допустити приходу до влади популістських режимів і проведення ними безрозсудливої, руйнівної економічної політики, ліберальним демократіям доведеться активно витрачати кошти на зміцнення систем соціального захисту. Саме так багато країн уже й роблять.

Нарешті, для вирішення проблеми старіння суспільства знадобляться геркулесові зусилля. Пенсійні системи та системи охорони здоров'я, в яких клієнти здійснюють платежі в міру необхідності, додають до офіційного держборгу непрямі борги, чий розмір часто виявляється більшим.

Всі ці битви будуть дорого коштувати, а через економічні та політичні обмеження здатність урядів профінансувати їх за рахунок підвищення податків буде вкрай лімітована.

Інфляційний податок і витрати

Збільшення державних видатків і трансфертів без співмірного збільшення податкових доходів призведе до підвищення структурного бюджетного дефіциту, який стане навіть більшим, ніж є зараз. Потенційно це призведе до зростання боргового навантаження і збільшить вартість запозичень.

В такій ситуації багатьом країнам, що розвиваються, чиї борги номіновані в іноземній валюті, доведеться оголосити дефолт або пройти через процедуру примусової реструктуризації. Однак у тих країн, які позичають гроші у власній валюті, є вигідний варіант дій: дозволити інфляції зростати, перетворивши її на інструмент зниження реальної вартості довгострокового номінального боргу з фіксованою ставкою. 

Такий підхід, що виконує функцію податку на вкладників і кредиторів та субсидування позичальників і боржників, можна потім комбінувати з іншими драконівськими заходами, наприклад, фінансовими репресіями або податком на капітал. Оскільки багато з цих заходів не потребують прямого схвалення законодавчою або виконавчою владою, вони неминуче стануть виглядати як шлях найменшого опору в ситуації, коли розміри дефіциту бюджету і боргу досягнуть нестійкого рівня.

З огляду на те, що чинники сукупної пропозиції та попиту штовхають інфляцію вгору, новий фактичний цільовий рівень інфляції може підскочити до 4-5% протягом найближчого десятиліття. Однак згода з таким рівнем інфляції може призвести до "відриву від якоря" інфляційних очікувань (як це сталося в 1970-ті роки), і наслідки для економічного зростання та прибутковості фінансових активів будуть вельми серйозними.

Після періоду "тотальної бульбашки"

Аж до 2021-го року політика монетарного, бюджетного і кредитного пом'якшення роздмухувала вартість практично всього: американські та світові акції, нерухомість, державні та корпоративні облігації; технологічні та венчурні компанії, фірми майбутнього зростання; спекулятивні активи, зокрема криптовалюти, мемні акції та SPAC (спеціальні компанії для поглинань). Коли ця "тотальна бульбашка" лопнула в 2022-му році, спекулятивні активи, починаючи з венчурних фірм, криптовалют і мемних акцій, втратили набагато більше вартості, ніж традиційні акції. Однак безпечні активи, подібні до держоблігацій, теж приносили збитки, бо підвищення довгострокових відсоткових ставок спричинило зниження вартості облігацій. 

Ця кривава баня, найімовірніше, продовжиться. Усереднена інфляція становить зараз 5%, а не 2%, тому прибутковість за довгостроковими облігаціями має наблизитися до 7,5% (5% на інфляцію і 2,5% на реальну прибутковість). Однак якщо прибутковість облігацій підвищиться з нинішнього рівня 4,5% до 7,5%, це викличе обвал цін як на облігації (на 30%), так і на акції (серйозний "ведмежий" ринок), тому що коефіцієнт дисконтування дивідендів стане набагато вищим. На глобальному рівні збитки власників облігацій та інвесторів в акції можуть збільшитися до десятків трильйонів доларів протягом найближчого десятиліття.

Так, після ведмежого ринку 2022-го року на ринку американських і світових акцій спостерігалося ралі аж до середини 2023-го року. Однак здебільшого це ралі пояснювалося зростанням котирувань невеликої групи акцій великих технологічних компаній, яким пішов на користь галас навколо генеративного ШІ. Якщо ці акції виключити, то ринки фактично стагнували.

Крім того, майже весь 2023 рік інвестори мріяли, що центральні банки незабаром оголосять про закінчення періоду підвищення ставок, а багато хто навіть розраховував на зниження ставок уже в найближчому майбутньому. Однак наполегливо висока інфляція розвіяла в прах усі ці сподівання.

Що ж стосується темпів зростання економіки, то в єврозоні та Великій Британії вже спостерігається стагфляційна "майже рецесія", а в Китаї – структурне уповільнення економічного зростання. Хоча Америка зуміла уникнути рецесії, ще цілком можливо, що в країні почнеться коротка, неглибока рецесія, якщо обрана ФРС політика "вище і довше" призведе до збереження підвищеної прибутковості за облігаціями.

Геополітична депресія

Усі останні події показують, що "геополітична депресія" посилюється: вторгнення Росії в Україну перетворилося на війну на виснаження. Ця війна може втягнути інші сторони, наприклад, НАТО, аж до ескалації із застосуванням нетрадиційних видів зброї. Подібні сценарії, зрозуміло, викличуть нові сплески цін на енергоносії та сировинні товари.

На Близькому Сході Іран готується зробити фінальний крок до збагачення урану, щоб отримати ядерну зброю. Через це Ізраїль опинився перед доленосним вибором: або змиритися з ядерним Іраном і сподіватися на те, що традиційна політика стримування спрацює, або ж завдати військового удару, який, серед іншого, спричинить різкий сплеск нафтових цін, потенційно зіштовхнувши світову економіку в стагфляційну кризу. Конфлікт між Ізраїлем і ХАМАСом у секторі Газа цілком може перерости в регіональний конфлікт за участю Ірану та його ліванської проксі-структури "Хезболла".

В Азії холодна війна між США і Китаєм стає ще більш холодною, а потенційно може стати гарячою, якщо Китай вирішить силовим шляхом возз'єднати Тайвань із материком. 

І хоча увага світу зосереджена на Україні, Тайвані та Газі, є ще Північна Корея, яка стає дедалі агресивнішою, запускаючи ракети над водами навколо Південної Кореї та Японії.

З усіх цих ризиків головним є ескалація китайсько-американської холодної війни. Після саміту "Великої сімки" в Хіросімі в травні 2023-го року президент США Джо Байден заявив, що очікує "відлиги" у відносинах із Китаєм. Але незважаючи на кілька офіційних двосторонніх зустрічей, відносини двох країн, як і раніше, крижані.

Роблячи кроки для "позбавлення від ризиків" у відносинах з Китаєм, західні лідери обрали формулювання, які лише трохи менш агресивні за міркування про "розрив зв'язків".Західне стримування доповниться великими інвестиціями в чисту енергетику та інфраструктуру країн Глобального Півдня, щоб ключові держави середнього розміру не втягувалися у сферу впливу Китаю через його ініціативу "Пояс і шлях" (BRI).

Ризик тепер полягає в тому, що Китай може скористатися своєю домінуючою роллю у виробництві та переробці рідкоземельних металів, які стали ключовим інгредієнтом зеленого переходу.

Накласти лапу на критично важливі ресурси Африки: у що інвестують Китай та Росія

Китай уже збільшив експорт електромобілів приблизно на 700% (у вартісному вираженні) з 2017 року, а тепер починає виробництво комерційних літаків, які згодом можуть конкурувати з Boeing і Airbus. Отже, хоча "Велика сімка" хоче стримувати Китай без ескалації холодної війни, реакція Пекіна дає зрозуміти, що їй не вдалося протиснутися в це вушко голки.

Але навіть якщо реальної гарячої війни між США і Китаєм не буде, посилення холодної війни означає подальшу фрагментацію світової економіки.

Інші слони в кімнаті

Тим часом продовжують швидко наростати витрати через зміну клімату. Сьогодні вчені очікують, що вже в найближчі п'ять років світові середні температури перевищать доіндустріальні рівні на 1,5° за Цельсієм (це граничний поріг, встановлений у Паризькій кліматичній угоді). Щоб не допустити зростання температур вище цього рівня, викиди парникових газів необхідно скоротити вдвічі вже до 2030 року, а це практично неможливо.

Навіть якщо будуть виконані всі зобов'язання, дані на конференціях СОР26 у Глазго і СОР27 у Шарм-ель-Шейху (а це дуже велике "якщо"), тоді світова температура все одно опиниться на траєкторії, яка веде до потепління на 2,4°C відносно доіндустріальних рівнів до кінця століття. Оскільки реальні дії не вживаються, повсюдним явищем стали "зелений камуфляж" ("greenwashing"), "зелене  мріяння" ("greenwishing", порожні обіцянки без конкретних дій) і "зелена інфляція" ("greenflation").

Хороша новина в тому, що існує безліч технічних рішень, які здатні прискорити декарбонізацію і допомогти досягти нетто-нульових викидів парникових газів, і при цьому негативний вплив на економічне зростання буде обмеженим. Серед них відновлювальна енергетика, уловлювання і зберігання вуглецю, чистий і зелений водень, термоядерний синтез. 

Погана новина – термоядерний синтез, як і раніше, дуже далекий від комерціалізації, а багато інших рішень поки що надто дорого коштують порівняно з ціною викопних видів палива.

Ситуація ускладнюється тим, що бідні країни, що розвиваються, зіткнулися з похмурими економічними перспективами. В умовах анемічного відновлення економіки після пандемії Covid-19 на них припав основний удар зростання цін на продовольство та енергоносії внаслідок нападу Росії на Україну. 

Зростання інфляції знижує реальні доходи, а курс національних валют ослаб відносно долара. У поєднанні зі зростанням відсоткових ставок усе це призвело до нестійкого рівня боргу в багатьох із цих країн. Згідно з оцінками Міжнародного валютного фонду та Світового банку, близько 60% бідних країн і 25% країн з новою ринковою економікою не можуть обслуговувати свої борги, їм доведеться їх реструктурувати.

На цьому тлі зростання бідності, зміна клімату, нерівність і соціальні чвари легко можуть призвести до внутрішньополітичної нестабільності або навіть краху держав, що спровокує масову міграцію і посилення схильності до економічного популізму. Більшістю країн Латинської Америки сьогодні керують ліві популісти, тоді як в інших частинах світу на підйомі авторитарний популізм вкрай правих.

Штучний інтелект (ШІ) став важливою темою завдяки публічному релізу генеративних ШІ-платформ, таких як ChatGPT. Я вже спочатку передбачав, що архітектура глибокого навчання ("мережі трансформерів") призведе до революції у сфері ШІ, і саме це, схоже, і сталося. Потенційні вигоди і небезпечні пастки генеративного ШІ величезні, і вони стають дедалі очевиднішими. З позитивного – це можливість різкого збільшення продуктивності, що колосальним чином розширить економічний пиріг. Але, як і у випадку з першою цифровою революцією, появою інтернету і різних способів його використання, потрібен час, щоб усі ці вигоди проявили себе і досягли необхідного масштабу.

Ризики, пов'язані з ШІ, теж стають поступово зрозумілими. Багатьох турбує загроза постійного технологічного безробіття, причому не тільки серед низькокваліфікованих робітників ("сині комірці"), а й серед працівників креативних професій. В екстремальному сценарії за двадцять років економіка може зростати на 10% щорічно, проте рівень безробіття сягне 80%. Відповідно, є пов'язаний із цим ризик, що ШІ стане черговою галуззю, в якій переможцю дістається все, а це різко посилить нерівність доходів і багатства.

Крім того, ШІ матиме значний вплив на дезінформацію, зокрема відео з "діпфейками", і різні форми кібервійськ, особливо в періоди виборів. І, звісно, є невеликий, але жахливий ризик, що прогрес у розробках ШІ призведе до появи "генерального штучного інтелекту" (AGI) і старіння людства як виду.

На щастя, якщо ШІ справді веде нас у світ з річними темпами зростання економіки 10%, тоді буде цілком можливо виплачувати загальний базовий дохід або істотно активніше перерозподіляти доходи. Крім того, ШІ здатний допомогти нам в усуненні інших мегазагроз, таких як зміна клімату або майбутні пандемії. Хоча не можна вважати такі позитивні результати гарантованими через велику силу і вплив еліт.

У середньостроковій перспективі стагфляційні сили тягнутимуть донизу темпи зростання економіки та посилюватимуть мегазагрози, але наше майбутнє може бути світлим, якщо ми зможемо запобігти реалізації антиутопічного сценарію, в якому мегазагрози деструктивно посилюють одна одну. Нашим першим пріоритетом має бути виживання в найближчі десятиліття нестабільності та хаосу.

Нуріель Рубіні - почесний професор економіки в Школі бізнесу ім. Стерна при Нью-Йоркському університеті, головний економіст і один із засновників компанії Atlas Capital Team, автор книжки "Мегазагрози: Десять небезпечних тенденцій, які ставлять під загрозу наше майбутнє, і як їх пережити" (видавництво Little, Brown and Company, 2022).

Джерело: Економічна правда




Схожі новини: