"Мамо, я нікуди не піду!". Як підготувати дитину до дитячого садка та пережити адаптацію

Звечора ви домовилися, що завтра одягнете нову класну футболку зі Щенячим патрулем і підете знайомитися з дітками, а вже на порозі садочка вас чекав "концерт" у виконанні вашої ж дитини.

Чи може в душі святкували перший тиждень у садочку без сліз – а на наступний понеділок отримали категоричний протест дитини й істерики з попідвипідвертом? Вітаємо в клубі терплячих – у вашої дитини адаптація до дитячого садка.

На перший погляд, це буває не просто страшно, а жахливо – малюк може ридати, кричати, просити не віддавати і не покидати його. Але на те ми дорослі, аби допомогти дитині проходити крізь складні етапи життя. У кінці квесту з адаптацією чекає винагорода – радісна дитина, яка цілує вас на прощання і протягує свою долоньку вихователю.

Ми зібрали поради психологинь, експерток з батьківсько-дитячих взаємин Марії Сичинської та Світлани Ройз, консультантки з грудного вигодовування Ірини Дубровської та педіатра, сімейного лікаря Антона Асонова, аби ви і ваша дитина підготувалися та пережили адаптацію до дитячого садка максимально екологічно та безболісно.

До садка кілька місяців

Якщо у вас є цей час – ідеально. Почніть з себе. Ви впевнені, що готові віддати дитину до садка? Якщо маєте сумніви, то саме час з ними розібратися, адже в разі протесту дитини вам може забракнути внутрішньої опори, аби витримати її емоції.

Мабуть, найпоширеніший міф про дитячий садок – те, що він необхідний для соціалізації дитини.

Психологиня Марія Сичинська отримує дуже багато звернень від батьків, на яких тиснуть інші батьки, старші родичі, бабусі й дідусі щодо того, що вони повинні віддати дитину в садок. Мовляв, дитину позбавляють спілкування з однолітками, необхідного розвитку і соціалізації. Насправді це не так.

Експертка наголошує, для соціалізації дитині перш за все потрібні дорослі, аби наслідувати і засвоювати "правила гри". Тому набагато важливіше за садок для дитини спілкування з родиною і близькими.

Марія Сичинська зауважує, садки як такі з’явилися відносно недавно, раніше дітей виховували великою родиною, "всім селом", де вони могли і були змушені спілкуватися з великою кількістю людей.

Устрій сучасної сім’ї змінився, і тепер часто виховання дитини лежить на плечах лише її батьків. Це, безумовно, виснажує. Натомість садок допомагає організувати дитині зайнятість упродовж дня, знімає турботу про харчування дитини, його різноманіття. Тому садок – це потреба саме батьків; чи то для того, щоб забезпечувати родину, чи то щоб мати час для себе.

"Важливо пам'ятати, що лише у щасливої мами можуть бути щасливі діти, і це прекрасно, коли в неї є час на себе. У цей час вона відпочиває, наповнюється силами, сумує за дитиною. Як наслідок – у батьків є значно більше сил і можливостей щиро кайфувати від часу, проведеного з дітьми; зробити цей час набагато якіснішим, аніж він міг би бути, якби дитина була поруч цілодобово", – додає експертка.

Якщо ви не готові відпускати дитину між люди, комфортно почуваєтеся, знаходите час для себе та навчилися робити власні справи разом з дитиною – то не силуйте себе.

Зараз навіть у невеликих містечках є розвиваючі заняття для малюків, дитячі центри з сухими басейнами і батутами. У великих і поготів ви знайдете чим зайнятися разом чи куди відвести дитину на кілька годин для різноманіття та спілкування з дітьми.

Якщо все ж ви маєте необхідність відправити малечу в садок, почніть з вибору закладу. Окресліть собі можливі варіанти з погляду логістики, поспілкуйтеся з завідувачкою, оберіть той, цінності якого вам найближчі. Коли обрали, домовтеся про можливість оглянути групу – під час дня відкритих дверей або краще, якщо є така можливість, особисто.

Так ви переконаєтеся, що умови, в яких перебуватиме дитина, для вас прийнятні, будете почуватися спокійніше і навіть зможете потім описати малечі, в яке чудове і яскраве місце вона ходитиме. Ідеально, якщо можна відвідати садок і групу заздалегідь разом з дитиною.

Дитсадок і хвороби. Як подбати про здоров'я заздалегідь

Часто кажуть, перший рік в садок діти ходять тиждень через тиждень – мовляв, через хвороби змушені ледь не половину часу залишатися вдома. Ця думка не безпідставна, погоджується лікар-педіатр Антон Асонов. Він зауважує, причини частих хвороб очевидні – розширення кола спілкування, стрес від нового оточення, контакт з численними вірусами та бактеріями.

До того ж в холодну пору діти менше часу проводять на вулиці, а тепле і сухе приміщення – ідеальне середовище для поширення збудників різних вірусних хвороб. Однак навіть це не означає, що кожна дитина точно хворітиме так часто.

"Діти можуть хворіти 10-12 разів на рік, і це не буде чимось надмірним. Варто звертати увагу не лише на кількість випадків, а й як саме протікає захворювання, чи виникають ускладнення, як часто доводиться приймати антибактеріальні препарати", – зауважує лікар.

Антон Асонов додає, імунітет дитини можна і треба готувати до садка. Слід дотримуватися режиму дня, принципів здорового харчування у меню дитини, слідкувати, щоб малюк достатньо рухався і спав.

Педіатр радить поцікавитися меню, розкладом та гігієнічними умовами у дитячому садочку, до якого плануєте відвести дитину. Щодо спеціального захисту від хвороб – наголошує на важливості щеплення не лише обов’язковими, а й рекомендованими вакцинами. Зокрема, від:

• пневмококу – це збудник запалення легень, отитів у дитячому віці (вакцини Синфлорикс та Превенар);
• ротавірусу, збуднику гострої кишкової інфекції, яка особливо важко протікає у дітей до 5-ти річного віку (Ротарикс, Ротатек);
• менінгококової інфекції (Німенрикс, Бексеро, Менактра);
• вітряної віспи (Варілрикс, Варівакс);
• гепатиту А (Хаврикс);
• грипу (Ваксігрип, Джісі Флю).

"Щодо грипу, то він є особливо небезпечним для дітей молодшого віку і може викликати такі ускладнення як вірусні пневмонії, отити. Тому варто дбати про захист від цієї інфекційної хвороби вже починаючи з першого року життя дитини", – додає лікар.

Варто звернутися до свого лікаря, і він підкаже, які щеплення і за якою схемою проводити вашій дитині, враховуючи її вік та наявність вакцин.

До садка один тиждень

Саме час обрати разом речі для садка. Влаштуйте спільний шопінг – дозвольте дитині обрати собі капці на перезувне, одяг на її смак, рюкзачок, оберіть разом іграшку-компаньйона.

Щодо іграшки – є садки, де брати з собою забавки з дому заборонено. Якщо так трапилося, психологиня Світлана Ройз радить скористатися м’якою резинкою для волосся, яку можна одягнути на руку як браслет.

"Це буде давати відчуття дитині, що ми разом, ми присутні з нею. Можна намалювати однакові малюнки на руці чи зробити тимчасові татушки. Ще можна дитині казати: коли ти згадаєш про мене чи раптом засумуєш, відчуй, що це я тримаю тебе за руку; я теж так робила в дитинстві, коли сумувала", – пояснює експертка.

Ще одна практика, яку пропонує психологиня для заспокоєння дитини – це "поцілунок в долоньці", як в однойменній книзі Одрі Пенн. Дорослі цілують долоньку малюка і кажуть: "Якщо ти захочеш мене відчути – торкнись цією поцілованою долонькою своєї щічки, голівки, ручки – це буде наче я тебе цілую".

Світлана Ройз радить вводити садочок до життя дитини ненав'язливо, через гру:

"Найпростіший спосіб – у рольовій грі, в якій з іграшками проходимо все, що буде відбуватися в садочку. Дитина ідентифікуватиме себе з іграшкою, і досвід, який їй зустрінеться в садочку, вже буде знайомим.

У грі дитина має знайомитися з іншими дітьми, ми буквально відпрацьовуємо досвід знайомства, з конкретними фразами, жестами, тощо. Проходить роздягальню (і це найскладніша частина садочка, бо саме там дитина розлучається з батьками). Обов’язково з дитиною важливо "пограти" в те, як вона прощається з мамою чи татом, ходить до туалету, вкладається спати".

Психологиня наголошує, в період адаптації потрібно зробити тілесний контакт з дитиною ще більш проявленим. Особливо це може бути необхідно зранку, коли дитина прокидається в поганому настрої, з супротивом.

У рекомендаціях психологів можна зустріти пораду познайомитися з вихователями заздалегідь. На практиці, на жаль, це реалізувати буває непросто. У такому разі вже безпосередньо перед початком відвідування садка ви можете попросити дозволу доєднатися до групи на прогулянці (про це, звісно, слід домовитися заздалегідь).

Доки дитина буде бавитися в піску, ви перекинетеся кількома словами з вихователькою та матимете змогу трохи поспостерігати за її роботою. Корисно це буде і для вас, і для дитини – вона побачить, що між вами є контакт, що ви знайомі, і матиме більше довіри до нової людини у своєму оточенні.

Вже за тиждень, а можна й раніше, постарайтеся налаштувати рутину, в яку "впишеться" дитсадок: підйом о певній годині, прогулянка на майданчику в ту ж пору, як і в групі, активний час з вами в другій половині дня – як буде і надалі після садочка.

Свої корективи в адаптацію до садочка вносить і війна. Світлана Ройз каже, дітям обов’язково потрібно розповідати про те, що вони будуть з вихователями йти в укриття:

"Якщо вдома ви використовуєте правило 2 стін, похід в укриття для дитини буде незнайомим досвідом. Вам важливо дізнатися, як виглядає укриття в садочку, і розповісти дитині, як це буде відбуватися.

Ми нагадуємо малюку, що коли лунає сигнал повітряної тривоги, це означає, що ЗСУ готові дбати про нашу безпеку, і ми маємо також подбати про себе. Нагадайте, що де б дитина не була, ви з нею – обіймами, поцілунками, любов’ю. 

Є розроблені пісні-руханки, які повертають відчуття опори та стабілізують стан дитини. Проспівайте, пограйте в них разом ще до походу в садок, коли тривога застане вас вдома".

Важливо! Подбайте про те, щоб на час адаптації дитини до садка не припадало ніяких інших серйозних моральних потрясінь: народження молодшого брата чи сестри, переїзд, розлучення батьків, втрата близьких, завершення грудного вигодовування.

Зазвичай вихователі в садках радять прибрати ГВ до того часу, коли дитина почне відвідувати групу. Якщо сталося так, що завершити вигодовування грудьми до походу в садок не вдалося, варто залишити цей ритуал ще на певний час, радить Ірина Дубровська, консультантка з грудного вигодовування.

"Якщо ми заберемо маму, додамо нове оточення і ще й заберемо груди – це буде занадто стресово для дитини. Трапляється так, що жінці треба терміново виходити на роботу і вона має дуже обмежений запас часу, аби підготуватися до садочка та відлучення від грудей. Тоді краще залишити грудне вигодовування, і на це є декілька причин", – переконана експертка.

Ггрудне молоко може слугувати фактором, який полегшить адаптацію дитини до нових обставин. Дитина розумітиме, що мама все-одно буде поруч, після садочка забере і в будь-якому випадку прикладе її до грудей.

Крім того, консультантка вважає, що дитячий колектив може бути навіть корисним, аби дитина менше згадувала про груди і потім легше відлучилася, адже часто-густо старші діти прикладаються вдень до грудей через нудьгу. Коли поруч немає мами, але є з ким гратися, саме ця потреба грудей зникає.

Ще одним дуже важливим аргументом на користь грудного вигодовування є саме молоко, його користь для дитячого організму.

"Зрештою, ще одна причина, чому не слід припиняти ГВ, якщо не зробили цього заздалегідь, – імунітет. Перший рік діти зазвичай часто хворіють. Грудне вигодовування виступає як захист і допомагає організму адаптуватися до нового середовища з новими вірусами і бактеріями. Грудне молоко містить багато корисних компонентів, включно з антитілами від різних хвороб. Це дає додатковий захист організму дитини", – зауважує Ірина Дубровська.

Щоб організувати поєднання ГВ і дитячого садочка, важливо подбати про дві речі: навчити дитину розуміти свої потреби та засинати на обідній сон без грудей.

Аби навчити дитину виявляти свої потреби як фізичні, так і емоційні, варто спершу проаналізувати, які потреби малюк закриває хаотичними прикладаннями до грудей вдень.

Він може хотіти їсти чи пити, нудьгувати, хотіти пообніматися з мамою, може бракувати уваги тощо. Слід запитувати дитину про це і вчити її озвучувати свої бажання.

Наступне, що за словами Ірини Дубровської, звичай найбільше турбує батьків – як дитина засинатиме на денний сон. Про це також можна подбати заздалегідь. Варто уточнити в садочку, як відбувається вкладання. Цю послідовність дій або певні її елементи почати відтворювати вдома.

"Діти миють руки, переодягаються, лягають в ліжечка, а далі чи вихователька їм читає казочку, чи вмикає колискову, чи аудіоказку. Цю деталь додаємо до свого вкладання, спочатку разом з годуванням на сон, а тоді поступово прибираючи груди.

Методи засинання, які є в садочку, мають перегукуватися або повторювати домашні. Дитині важливо розуміти послідовність дій. Коли вона буде зрозуміла і відома, малюк стане спокійніше і впевненіше поводитися. Також корисними будуть тактильні речі з дому для засинання: пухнаста ковдрочка, сонна іграшка, тощо", – наголошує експертка.

Консультантка з грудного вигодовування також додає, що важливо прибрати грудне вигодовування лише з того сну, який дитина буде проводити в садочку. Нічні годування можна лишити.

Перший похід в садок

Цей день пам'ятний і важливий для всіх членів сім'ї. Світлана Ройз каже, є два методи адаптації – коли дитину приводять у садочок зранку або після години сну:

"Деяким діткам легше звикнути відпускати батьків вдень, аніж зранку. Як саме почати відвідування садка, вам запропонують вихователі, однак лише ви знаєте, що потрібно саме вашій дитині, тому не соромтеся запропонувати зручний варіант.

Перше відвідування садочка може тривати дві години. Після повернення додому дайте дитині можливість відпочити. Одній для цього потрібно побігати, іншій – спокійно погратися, третій – посидіти у вас на руках".

Психологиня зауважує, у перші кілька днів, якщо дозволяють правила садка, можна і важливо перебувати з дитиною у групі. Лишаючи дитину вперше саму, попросіть виховательку так, щоб дитина це чула, зателефонувати вам, якщо на те будуть причини. Скажіть малюку, що у виховательки є ваш номер телефону.

Поясніть дитині (у присутності виховательки), що якщо малюк захоче пити, в туалет, якщо потрібна буде якась допомога, він повинен звертатись до неї чи до її помічниці.

"Важливо перший день дитини у садочку відсвяткувати. Можливо, подаруйте їй щось, про що дитина давно мріяла", – додає Світлана Ройз.

За її слоавми, критичний день в адаптації – третій. У цей день краще, щоб дитину відводив до садочка найбільш спокійний і врівноважений дорослий.

"Звісно, по можливості не варто залишати дитину у садочку на цілий день. Перший тиждень бажано проводити у садочку час максимум до обіду, якщо у самої дитини не виникне бажання залишитись там на довше", – розповідає фахівчиня.

Світлана Ройз також зауважує, що діти, у яких немає братів та сестер, які не звикли до того, що поруч гучно, що хтось може неочікувано торкнутися. Вони можуть сприймати дії інших дітей як агресивні.

Ройз радить тримати це в фокусі, і якщо дитина жаліється на одногрупників – дізнатися, що точно відбувається, і, якщо потрібно, пояснити дитині. 

Адаптація

Фахівці стверджують, на адаптацію до дитячого садочка відводиться від 1,5 місяця до пів року. У кожної дитини своя власна норма і, відповідно, свій час для адаптації.

Частенько буває, коли спершу начебто все пішло добре, а далі іграшки набридли, друзі ще не знайшлися, а ще сон в обід, і салат з капусти, і ще ці безкінечні тривоги…

Одного ранку ваша дитина рішуче заявляє, що більше до садка не піде. Будь-які спроби домовитися марні, збори вранці зі сльозами чи криком і дитина впирається що є сил.

Психологиня та екофасилітаторка Марія Сичинська на цьому етапі радить запастися терпінням і максимально контейнерувати емоції дитини.

"Працювати із запереченнями потрібно з чуйністю, з розумінням, що дитині дійсно може бути складно під час адаптації. Наше завдання не змусити її ходити в садок, а допомогти пристосуватися. Допомогти відчути, що є ваша підтримка, що у неї все вийде; що у садочку чекають дорослі вихователі, які про неї подбають і для яких вона цінна. Дитина має усвідомити, що ви не просто віддаєте її в якийсь заклад до дітей-друзів, але насамперед до вихователів, які дбатимуть про неї", – наголошує фахівчиня.

Якщо сльози дуже бурхливі, дитина кричить, катається по підлозі та не реагує на ваші вмовляння – цей стан треба прожити разом з дитиною. Під час адаптації варто закладати кожен день про запас 20-30 хвилин перед садочком, аби не поспішаючи, прийняти істерику, раптом вона трапиться.

Марія Сичинська також зауважує, що не варто зопалу "виховувати" криком, особливо на очах у сторонніх людей, адже психологічне здоров’я вашої дитини важливіше за думку оточуючих.

"Щоб заспокоїти дитину, присядьте на її рівень, подивіться в очі. Поглядом, рухами, мімікою показуйте, що розумієте і приймаєте її сльози. Не питайте малюка про його почуття, зайві питання можуть тільки розпалити істерику. Назвіть їх самі: ти зараз злий, тобі прикро, ти сердишся.

Говоріть щиро, спокійно, з розумінням, малюк відчує це. Коли дитина подивиться в очі або почує вас, зафіксуйте контакт. Продовжуйте говорити, нехай вона відчує, що ви приймаєте її емоції. Скажіть, я розумію тебе, це так прикро! Спробуйте обійняти дитину. Так ви дасте зрозуміти, що готові розділити горе разом з нею і вам можна довіряти", – пояснює психологиня.

Коли градус емоцій трохи спав, дитина плаче, але готова чути, відповідати і контактувати з вихователем, якщо батькам треба йти – тоді можна йти, а вихователь може втішити дитину.

"Точно не треба відривати дитину, коли вона чіпляється за батьків, а вихователі кажуть "йдіть, ми якось тут справимося". Бувають ситуації, коли вкрай треба, батьки дуже поспішають на роботу і ніяк взагалі неможливо затриматися. Тоді зрозуміло, що це єдиний варіант. Але краще цього не допускати, а заздалегідь закладати час на сльози", – додає Марія Сичинська.

Іноді трапляється, що дитина з тих чи інших причин не може адаптуватися в садочка, навіть за умови, що батьки роблять все можливе зі свого боку.

"Червоними прапорцями" проблем з адаптацією у дитячому садку можуть стати:

• відкат у навичках ходіння до туалету (за умови, що вже все систематично було добре);
• проблеми зі сном (дитина прокидається посеред ночі, плаче, кричить, помітно, що їй зле);
• дитина починає гризти нігті, мастурбувати тощо (якщо це не епізодичне явище, а існує помітна тенденція до зростання частоти, й почалася вона з адаптацією);
• малюк нікуди не відпускає маму (коли це не точкова ситуація, а наростаюче систематичне явище).

Якщо ви помітили ці ознаки у дитини варто зробити перерву, вивчити додаткову інформацію щодо підтримки дитини в процесі адаптації до дитсадка і через деякий період спробувати знову. Також в деяких випадках може допомогти зміна групи чи садочка.

За словами Марії Сичинської, якщо дитина істерить, бачачи вихователся, чіпляється за батьків, і це відбувається постійно, і ви нічого не можете зробити – це може сигналізувати, що в садку відбувається щось недобре.

"Бувають різні типи і види адаптації. Потрібно знати і зважати на це. Червоні прапорці під час звикання до садочка зазвичай пов'язані із тривожністю та істериками, яким не вдається дати раду, навіть коли батьки з ними працюють. Загалом ми маємо бачити позитивну тенденцію – з кожним тижнем має ставати краще", – підсумовує Сичинська.