Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: «Секрет краси»

Поетичним рядком.

Краса давно блукає серед людства

В природі, на малюнках, в діях і в словах.

Хтось дивиться у золочене люстро,

Когось приваблює вся в сріблі рос трава.

Секрет краси не просто нам відкрити,

Бо діє вона виключно на почуття

І обирає ті скажені миті,

Коли спроможні ми на щире сприйняття.

Малює дощ на склі портрет жіночий,

Він весь прозорий, ніби то душа сама,

І має грішні, дивовижні очі.

В них ніжно мерехтять і світло, і пітьма.

Це схоже на красу. Або на інше.

І так приваблює калейдоскопом змін,

Немов то вітерець кущі троянд колише,

І щось наспівує каплички мідний дзвін.

Той дощ - митець. І є потреба вражень.

І оживають на вікні оті цівки.

Щось приховає дощ, про щось розкаже.

Ми домалюємо за нього залюбки.