Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: «Незвані думки»

Поетичними рядками.

Приходять нізвідки незвані думки

І поряд зі мною сідають за стіл.

Пригадуємо ми минулі роки,

Слова підбираючи дуже прості.

Поводяться вільно, співають пісні,

Розмови ведуть, сперечаються теж.

А то завмирають, немов уві сні,

Як ті попелища минулих пожеж.

Господарі, в домі панують вони,

Мені віддають за наказом наказ.

Я жодного разу їх не зупинив -

Кружляють в повітрі птахи дивних фраз.

Хоч з ними турботно, без них - аж ніяк.

Які б не були, вони ж рідні усі,

Мого існування нескорений знак

Во всій його щирості й навіть красі.