Олександр АНДРУЩЕНКО: Іконостас наших душ

Поетичним рядком

І ми пізнали Божий страх і милість,
І все-все-все, що несла нам війна.
І хлопчика побачили на милиці,
І дівчинку сліпу біля вікна.

Ми всі сприймали жах і розпач серцем,
І не ділились на своїх й чужих.
І  радощів з маленького джерельця
Усі пили потрохи від душі.

Молилися за хлопців там, в окопах,
Щоб оминала якнайдалі їх біда,
І вдалою була атаки спроба,
Щоб повернулися до рідного гнізда.

Знаходили слова душевні, щирі
І посміхалися крізь чорний біль.
В очах тремтіли блискавиці віри,
Хоча текли і сльози мимовіль.

Нас робить чистими ріка страждання,
Всіх разом, хто і де б не був в наш час.
Бо це єдиний шлях до виживання,
Це наших душ святий іконостас.