Олександр АНДРУЩЕНКО: Летять слова, як клин пташиний

Поетичним рядком

Чи то тінь літає по кімнаті, чи то птах.

Від вікна і до дверей тиняються думки.

І шукають істину невтомно у словах.

Розтягнулися хвилини майже, як роки.

Спробувати зупинити маячню? Хто б знав.

Чи кватирку відчинити просто у вікні?

Вилетять миттєво тінь, думки і птах, як знак

Того, що дрібних завершивсь хвилювань пікнік.

І заплющуються очі самі по собі.

Починається фантазій хитромудра гра,

Між реальністю і мріями складний двобій,

Коли відчувається: писати вірш пора.

Виникають перших слів наспіваний рядок

І співзвучність, схожих на мелодії забуті, рим.

Із натхненням залишаємось вночі удвох.

І даруємо прекрасні миті спогадам старим.

І нічого вже не треба, лише ті слова,

Що летять, летять у небі, як пташиний клин,

Від яких стає хмільною сива голова

І приходить чи то радість, чи то дощ сльозин.