Олександр АНДРУЩЕНКО: На межі років

Поетичним рядком

У небесах зими гуде тривога

Понад вертепом на центральній площі,

Де вся бруківка від снігів волога.

Надія прапори ледь-ледь полоще.

А сонечко ховається за хмару,

Єдиний промінь тягне зверху людям.

Бере у руки вітерець гітару -

Акорди тихо у повітрі ллються.

Душа співає коляду святкову.

Вона давно втомилася від суму.

Про сенс подій веде свою розмову,

Спрямовує в майбутнє світлу думу.

Минають дні святкові і буденні.

Із року в рік несе нас річка часу.

Вогні хвилин гасають, мов скажені,-

Годинам залишають довгу трасу.

Схиляють голови назустріч року клени.

Все більше світла в серці і на небі.

На нас випробувань чекає час буремний,

І при потребі, та і без потреби.

Гуде тривога в небесах над містом.

Чи то нам про жахи співає вітер,

Що став таким завзятим гітаристом

І презентує геніальний витвір.