Олександр АНДРУЩЕНКО: Мереживо білих хмар

Мереживо білих хмар

Торкаємось життєвих меж наосліп,

Коли ми юні чи коли дорослі.

І навіть коли зовсім вже старі,

Беремо участь у якійсь цікавій грі.

Шукаємо пісні серед мовчання,

Занурюючись в океан бажання.

А тиша на слова така завжди скупа!

Читаємо нові балади по губах.

Заповнюємо в серці порожнину

І відкриваємо картину дивну.

Це ніби ми, і нібито не ми.

Співучі стали, а були німі.

Нас огортає пізнання любові

У кожному промовленому слові,

У кожній ноті недоспіваних пісень,

Які народжуються в душах кожний день,

Летять на крилах сподівань в минуле

Крізь білих хмар мереживо заснуле.

І повертатися нема бажань в сьогодні,

В часи такі жорстокі і холодні.