Олександр АНДРУЩЕНКО: Вежа в небі
Поетичним рядком
Малює вітер в небі хмарочос.
Так схожий він на Вавилонську вежу!
Мабуть, повідомляє нам про щось,
Про ту, що залишилась, часу решту.
Пливе та вежа в світлих небесах.
Птахи кружляють радісно навколо,
Не знають: там, в середині, гроза.
Не чутно ще її жахливий голос.
А вежа все пливе собі, пливе.
І вже вона не вежа - кінь троянський.
Нестерпно і мерзотно щось реве.
Для долі нашої, скоріше, пастки.
Роняє блискавки той кінь на місто мрій,
Копитом грому гучно б’є у ліс і поле.
Схилив додолу сиву голову старий
І хрестить щиро всіх, хто йде повз храм поволі.
На зміну радощам з’явились біль і сум,
На місце спокою несеться колотнеча.
І люди швидко забувають про красу,
Вона під час грози, здається, недоречна.
Але малює вітер знову в небі щось,
І ми вже сподіваємось на інше.
Хай подарує нам прозорий хмарочос,
В якому радість мешкатиме лише.