Олександр АНДРУЩЕНКО: Розмова з тишею

Поетичним рядком

Зі мною тиша говорить вночі.

Таємно, вдячно і без меж відверто.

Від мого серця в неї є ключі

І від надій яскравого мольберта.

Вона розповідає про старе,

Про ті часи, що вже давно минули,

Про вітер серед молодих дерев,

Про голоси вівсянки і зозулі.

Співає тиша про любов пісні,

Де замість слів в рядочках лише крапки,

Де в затишних садах біліє сніг.

Нема вже там красивої альтанки.

А головне - і нас вже там нема.

Нові там голоси, нові обличчя.

Там зовсім інший іншу обійма.

А не минуло і тридцятиріччя.

Вночі зі мною тиша говорить.

Я слухаю її і посміхаюсь.

Роки летять, летять за миттю мить.

А я дивлюся в їхні очі і не каюсь.