Олександр АНДРУЩЕНКО: Сніг в провулку

Поетичним рядком

Січневий дощ змиває сніг в провулку,

Змиває з пам’яті про щастя згадки,

Змокрілу тягне у майбутнє руку,

Рахує доль людських мізерні статки.

Було щось і колись, та хутко щезло.

Минуле, як той сніг, хто ж нам поверне!

Його відрізало часів невтомних лезо.

Від цього втрати почуття нестерпне.

А треба йти. За обрій мрія кличе.

Хоч дощ, хоч сніг. Змішались сум і звичай.

І все одно, в якому ми сторіччі,

Від вітру не ховаємо обличчя.

Січневий дощ змиває сніг безкарно.

Він ллється з неба, наче кров прозора.

А час не відчуває себе Каїном,

На нас перекладає жах і сором.