Олександр АНДРУЩЕНКО: Біла мушля

Поетичним рядком

Привіз колись я з моря білу мушлю.

Вона зі мною розмовляє потайки:

Як врятувати я кохання мушу,

Де в почуття вкрадались помилки.

І слухав я те диво прибережне,

Джерельце світле доброзичливих порад,

Від котрих трошечки ставало легше

І відчувався моря свіжий аромат.

Я згадував про дні сумні й веселі,

Про шерехи музичні хвиль морських,

Про зорь прозорих теплі акварелі

І поцілунки ніжні залюбки.

До мушлі спогадів схилюсь і плачу.

Рідніш за неї складно щось знайти.

Тож зберігаю, ніби іграшку дитячу,

Яка врятовує від самоти.