Олександр АНДРУЩЕНКО: Сад напередодні весни

Поетичним рядком

Що можу я сказати, що?

Дивлюсь в майбутнє, як в ніщо.

Вугіллям, кинутим з багать,

Зірки там ледве-ледь блищать.

Біблейський гад заповз у сад.

Втомився Ірод від надсад

І відпочити поряд сів,

Побачив гада й посивів.

А яблуні теж в сивині,

Стоять засніжені вони.

Літає ворон, жаху дух,

Продовжує пташиний рух.

Я причинив вікно у ніч:

Майбутнє й гад там пліч-о-пліч.

Замкнувся на усі замки

І уві сні дивлюсь казки

Про тих, що сплять давно, принцес

І гнома, котрий в зАмку щез.

З ним щезли Ірод, ворон, гад.

Стряхнув з гілок сніжинки сад.

Чекають яблуні весну.

Я дякую такому сну.