Олександр АНДРУЩЕНКО: Дерева під дощем

Дощу прозорому вклонялися дерева.

Цівками світлими гілки він милував.

Була у нього до добра потреба,

Душевна чуйність, ніжна і жива.

Прийшов той дощ, щоб показати людям

Чудовий приклад щирого життя,

Коли струмки надій невтомно ллються

У ритмі вільного серцебиття.

Стоять дерева мокрі і щасливі,

Що їх хтось пестить пальцами спокус.

Гілки свої підставили під зливи

І слухають дощу відвертий блюз.

І стукотять в мої закриті вікна:

Дивись, як ми щасливо живемо!

І радість їх приваблива, магнітна,

На неї дива віддзеркалене клеймо.

І я іду під дощ без парасоля,

Разом з деревами щасливий, мокрий весь.

Здається, що співає поряд доля

Одну з великих невмиручих мес.

Олександр АНДРУЩЕНКО