Олександр АНДРУЩЕНКО: Горизонталі чекання

Очікувань горизонталі

Складаються з болісних ран.

Прожекти з’явились невдалі.

Чуттів не вирує майдан.

І що ти тут будеш робити,

До неба звертатися знов?

Немає вже тої орбіти,

З якої зникала любов.

Весь світ опановує втома

Від темних, буремних подій.

І доля сумна, невідома

Керує, як п’яний водій.

Стоять край дороги скелети

Загиблих і втрачених мрій.

Стоять, як без віршів поети,

Як в ніч дощову звіздарі.

Хай хтось ще шукає невтомно

Логічність у зміні часів.

Кров ллється й ллється червона

Під бою хрипкі голоси.

І горизонталі чекання

Зникають у натовпі бід.

Багате життя на страждання,

Яке робить пеклом весь світ.