Олександр АНДРУЩЕНКО: Ранкові вулиці

Над обрієм думок схилилися гілки.

На них бруньки ось-ось повипускають листя.

Милує вітер відчуття життя ставки.

Надії промінь пролетів й не зупинився.

Як знак наближення на краще змін дрібних

Птах біля хмари заспівав дзвінкоголосо

І опустивсь на коси голої верби,

Ніби її він пожаліти хоче просто.

Ранкові вулиці пронизливо пусті.

Прозорі конче безкінечні перспективи

Дістатись краю щастя мають на меті,

Щоб там потрапити під срібних крапель зливи

І відпочити врешті решт від всіх думок

Про те, що нам здавалося таким важливим,

І не робити помилкам назустріч крок,

І не чесати коням мрії довгі гриви.

Та поки що усе це ніби вдалині.

Десь, де зорі іще нема. Колись, та й буде.

Кружляють в темряві уявлення млини,

І тягнуться до них стежками долі люди.