Олександр АНДРУЩЕНКО: Ланцюг життя
Поетичною строкою
Складаються в ланцюг живий, єдиний
Всі випадковості і помилки.
І в них завжди є сенс закономірний,
Від нього нам нікуди не втекти.
Ми потрапляємо із пастки в пастку,
І кидає нас доля з боку в бік,
Дарує нам жахливість, як прикрасу.
Ми несемо свій хрест, як оберіг.
Та будь там що, а треба йти і далі,
Вперед, крізь хащі мрій і самоти,
І натискати на життя педалі,
Бо це зробити в змозі саме ти.
Початок всіх думок - буття початок.
Початок слів, а, мабуть, і мовчань.
Він з нами, наш первинний статок,
Веде шляхом страждань і сподівань.
І треба так продовжувати справу,
Щоб потім сумнів не прийшов, як жах.
Робити долі непросту оправу,
Яку побачили в своїх щасливих снах.
На путь свою без суму озирнутись
І пригадати безліч перехресть
І дивних почуттів уламки і споруди,
Спокус і пошуків безмежну круговерть.
І впевнено наприкінці сказати:
Все так робив, як і повинен був,
Здобутки мав і мав великі втрати,
Але сумління не порушував табу.