Олександр АНДРУЩЕНКО: Не народились ще слова

Поетичним рядком 

Прийшли до нас, на жаль, часи лихі,

Кружляють в небі чорними птахами.

Зло відчуває свій потворний хист,

Пісні співає в моторошній гамі.

Здригаються від вибухів міста,

Щодня сирени виють, мов скажені.

Літак за літаком ідуть на старт

І повертаються без бомб, опорожнені.

І тільки потім тиша, наче біль,

Тече замість любові в наших душах,

Де сунеться кривава заметіль,

І віддзеркалюється жах в брудних калюжах.

Не народились ще оті слова,

Які змішають і вогонь, і попіл,

Горітимуть, як свічка воскова

І розрізатимуть повітря, як той сокіл.

Та прийде час, отримає хтось дар

Сказати так, що не буває краще,

Як біль зміцнів серця нам, наче гарт,

Залишив в душах слід страждань назавше.

І заспівають ті слова усі,

Хто пережив війни і лють, і морок,

Хто Бога щиро кожний день просив

Карати вбивць безжалісно, суворо.

І згадуватимуть часи страждань,

Що довелося пережити разом.

І стане мир мірилом всіх бажань,

Найвищим на землі іконостасом.