Олександр АНДРУЩЕНКО: Перемога марнославства

Поетичним рядком 

Йде середмістям марнославство з шиком.

Йому потрібна чергова офіра.

І обирає не за статтю, не за віком,

А по очах, у котрих в кривду віра,

У те, що можна без труда,  талантів

Зробити з себе диво неймовірне,

На кшталт несхожих на людей сектантів,

В яких бажання відрізнятися надмірне.

Шукає і знаходить марнославство

Тих, хто його шукає, в свою чергу,

В провулках, де ховається лукавство,

І де сумлінність не буває зверху.

У напівтемряві ростуть сто тіней,

Котрі бажають сяяти вогнями.

Вони не чорні навіть, сіро-сині,

І уявляють себе начебто вождями.

Але як люди вірять неподобству,

Вони обман так залюбки чекають!

Не помічають на його щоках коросту

І поряд воронів нахабних зграю.

Замкнулась пастка. Душі вже в полоні.

Запізно, мабуть, вдатися до втечі.

Ще вчора сіра, сяє тінь в короні,

Вдягає мантію на вкриті пилом плечі.