Олександр АНДРУЩЕНКО: Золотий вечір

Поетичним рядком

Над жовтим лісом клин летить лелечий

Чи ноти недоспіваних пісень,

Тих, що лунають над селом надвечір,

І вітерець за обрій їх несе. 

Лелекі кличуть за собою хмари,

Такі ж рожеві, як самі птахи,

І трохи золоті, наче динари,

Котрими грали у султанів дітлахи. 

Від цього в душах радісно і сумно.

Прозорі щирих молитов слова.

Зоря згасає, долі подарунок.

На ніч чекає на сосні сова.