Олександр АНДРУЩЕНКО: Усмішка хмари
Просмотров: 324
9 квітня 2024 14:45
Поетичним рядком
Про втечу мрію, наче чорний інок,
Щоб серед степу датись самоті,
Бо світ шумить, як в місті площа Ринок.
Але крізь натовп треба ще пройти.
Гуде в космічній музиці годинник
На вежі. Давній символ всіх чекань.
Він наче дивиться, чи всі ми гідні
Пройти шляхи життєві без страждань.
І виявляється, немає майже
Нікого без більш-менш тяжких гріхів,
Що залишалися сумним вантажем
Невтішних душ впродовж стрімких років.
Про втечу мрію. Вдалині від людства,
В безкрайній тиші трав, повітря, хмар
У чисту річку зазирну, як в люстро,
Перегорну здобутків календар.
І змию бруд з втомленого обличчя,
І подивлюсь за обрій в небеса.
І усміхнеться мені хмара ближча,
Мов янгол з крилами. Яка краса!