Олександр АНДРУЩЕНКО: Садочок спогадів

Поетичним рядком

В садочку спогадів я знов її зустрів.

І досі юну, ніжну і кохану.

Неначе нам розкрив свої обійми Львів

Без фальші, перевтілень і обману. 

Мені назустріч йшла вона, як і тоді,

Усміхнена. У той травневий вечір

Були ми сповнені розбуджених надій,

Не відчували в серці порожнечі. 

В садочок спогадів прийшла приємна мить,

Така приваблива, така прозора.

Вона і щиро радує, вона і мстить.

Давно усе було, а ніби вчора. 

Здалека дивимося ми у ті часи,

Коли кохати вміли до нестями.

Бажань невтомно колихались терези.

Вели розмови про любов серцями.

Фінал симфонії життя вже гра оркестр.

Скінчилася давно прелюдія про втіхи.

Садочок спогадів ми несемо, як хрест,

До нас прикутий долею навіки.