Олександр АНДРУЩЕНКО: Душа в яскравих сполохах

Ми з тобою подорожники і мрійники.

Ми йдемо шляхом прозорих почуттів.

Кличуть нас вітри співучі - сиві лірники

І хмаринок вранці зачиски руді.

З неба падають краплинки щастя чистого.

Ми їх ловимо в долоні наших доль,

Як появу чогось справжнього і зниклого,

Як до радощів майбутнього пароль.

Шлях веде кудись далеко, за околиці,

В ті краї, де не були ніколи ще,

Де тополі - вітра вічні співрозмовниці -

Серцю у негоду спричиняють щем.

Слухаємо шерех листовиння мокрого,

Котре нам про таїну шепоче щось.

І душа, здається, вся в яскравих сполохах,

Наче все, про що ми мріяли, збулось.