Олександр АНДРУЩЕНКО, ветеран мелітопольської журналістики: «Ліс і хмари»

Поетичними рядками.

Пливуть вздовж неба сірі риби хмар,

І плавники в них від зорі рожеві.

Несуть себе комусь за обрій в дар

У вечори вишнево-кришталеві.

Ліс жалісно виттям махає вслід.

Мандрівникам одвічним піднебесним

Передає зелений свій привіт,

Стоїть надійно вартовим почесним.

Пливуть за обрій хмари. Ліс стоїть.

Тримається за пагорби корінням.

І в час щасливий, й серед лихоліть

Своє у нього долі розуміння.

Лишатися ліс має назавжди

Тут, на землі, де народився, виріс,

Де пекло пережив і холоди,

Де зберігаються основи віри.

Тут рідне все - і небо, і земля,

І у долині річечка прозора,

І співи солов’їні звіддаля,

І синь небесна для душі простора.