Олександр АНДРУЩЕНКО: Мелодія осіннього дощу

Поетичним рядком 

Benedetto Marcello - Johann Sebastian Bach: Adagio

А дощ іде. А дощ іде.
Цівки такі нестерпно сірі.
І не сховатися ніде
Із залишками в диво віри.

Продовжується краплепад
Мелодією суму, втоми
Серед загашених лампад
І стуків серця невагомих.

Чом небо плаче тихо так?
Бо хтось прокинутись не хоче.
Із посмішкою на вустах
Сон бачить дивний серед ночі.

А в тому сні все, як було
Колись в щасливому дитинстві,
Де срібні промені крізь скло
Про долю несли світлі вісті,

Де майже все було гаразд,
Живі і мати ще, і тато.
І веселився навіть град,
Гасали блискавки завзято.

І суму не було того,
Який в душі з’явивсь пізніше:
Цівок співає сірий хор.
…А сон сюжет щасливий пише.