Олександр АНДРУЩЕНКО: Надвечірня прогулянка

Поетичним рядком 

Послухаю вітер.

Співає він гарно.

Підспівують віти

Йому і примари.

Гуляє надвечір

Містечком стареньким.

І ніч недалечко,

За снігом дрібненьким

Сховалася, наче

Циганка-красуня,

Тихесенько плаче

На грудях у грудня.

В зимовій виставі

Одні таємниці.

Там в дивному царстві

Хтось грає на скрипці,

А хтось йде у сумі,

Не бачить нічого

В складній своїй думі

У стилі бароко.

Стоїть в брамі бабця,

Вся в зморшках і сива.

Чиясь вона мамця,

Була і красива.

І досі секретів

Приховує масу

Про кордебалети

Минулого часу.

А поряд хлопчисько,

Що грає на скрипці

Високо і низько

Про всі таємниці.

Гуляє надвечір

Провулками мрії,

Бере нас за плечі

І трошечки гріє.