Олександр АНДРУЩЕНКО: П’яничка в провулку

Поетичним рядком

Не видно ні надії, ні мети.

З дерев бажання поспадало листя.

Злий лід скував коріння доброти

На перехресті біля середмістя.

На вежі дзвін не той, що був колись -

Наче з’явилися плаксиві звуки.

І міст над річкою у сніг неначе вріс,

І тягне дуб до нього голі руки.

В провулках перехожий заблукав.

Він трохи випив, не знайде дорогу.

А вірний пес вчепивсь в його рукав,

Єдиний, хто прийшов на допомогу.

Все, як завжди. І трішечки не так.

Не той малюнок, мабуть, хмар сьогодні.

Не той п’яничка, інший пес-дивак,

І бабці у вікні немає жодній.

День йде за днем. Так мляво плине час!

Душа вкінець втомилася чекати,

Коли тепло повернеться до нас,

З надії зніме льодовиті грати.