Олександр АНДРУЩЕНКО: Янгол над потягом

Поетичним рядком 

А потяг душу, мабуть, має? Має.
Він її десь всередині тримає.

Вночі вмикає машиніст яскраве світло,
Щоб путь була надією залита.

Зірок миготять з неба світлофори.
Обійми розкриває царство Флори.

А вітер шурхотить липневим листям,
Він молить світ, щоб мрії відбулися.

І згодні з ним і машиніст, і потяг.
Наснагу їм дарує світла протяг.

Наблизилися вогники вокзалу.
Юрба людей покинула вже залу.

Чекають всі на долі порятунок,
Вагон для них - найкращий подарунок.

Шикується вздовж рейок станцій черга -
Від феєрверка почуттів до феєрверка.

Над потягом ширяє білий янгол,
Мандрівникам несе надії благо.