Олександр АНДРУЩЕНКО: Слова без кордонів

Слова не мають кордонів.

Вони проникають усюди.

Слів небачені промені

Ловлять в повітрі люди.

Передається невтомно

Із речень проста естафета,

Як виноградове гроно

Або запашна сигарета.

Ми розуміємо сутність

Свого надзвичайного шифру.

І втаємничену мудрість

Сприймаємо просто на віру.

Гамір стоїть в середмісті.

Слова пролітають птахами.

Несуть вони різні вісті,

Роблять усіх нас братами,

Що розуміються легко.

Небом даровану мову

Слухали ми, коли ненька

Пісню вела колискову.

Не мають слова кордонів.

Відкрите для них наше серце.

Які же вони невтомні!

То наших надій джерельце.