Олександр АНДРУЩЕНКО: Роздуми про другу половину зими

Поетичним рядком

Зима бреде повільно і потрохи,

Як той старий, від міста до села,

Вкриває снігом хати і дороги

І дихає морозом спроквола.

Нема вже в неї молодої сили,

Лишилася незграбна біла лють.

Її вітри, і ті ніби втомились,

Веселий настрій майже не несуть.

Зима повзе вже з пагорба по схилу,

Її чекає десь за обрієм весна,

Приготувавши днів буремних хвилю,

Сюрпризи, про які майже ніхто не зна.

Тож поки заметіль та ходором не ходить,

Над лісом вітерець подув і вщух,

Він не шукатиме собі пригоди.

Вівчар сховає, мабуть, свій кожух.

Але в зими лишилось досить часу

Пройти без перешкод туди-сюди,

Поки теплу немає зовсім шансу,

Щоб подолати до надій мости.