Олександр АНДРУЩЕНКО: Ланцюг життя

Поетичною строкою 

Складаються в ланцюг живий, єдиний

Всі випадковості і помилки.

І в них завжди є сенс закономірний,

Від нього нам нікуди не втекти.

Ми потрапляємо із пастки в пастку,

І кидає нас доля з боку в бік,

Дарує нам жахливість, як прикрасу.

Ми несемо свій хрест, як оберіг.

Та будь там що, а треба йти і далі,

Вперед, крізь хащі мрій і самоти,

І натискати на життя педалі,

Бо це зробити в змозі саме ти.

Початок всіх думок - буття початок.

Початок слів, а, мабуть, і мовчань.

Він з нами, наш первинний статок,

Веде шляхом страждань і сподівань.

І треба так продовжувати справу,

Щоб потім сумнів не прийшов, як жах.

Робити долі непросту оправу,

Яку побачили в своїх щасливих снах.

На путь свою без суму озирнутись

І пригадати безліч перехресть

І дивних почуттів уламки і споруди,

Спокус і пошуків безмежну круговерть.

І впевнено наприкінці сказати:

Все так робив, як і повинен був,

Здобутки мав і мав великі втрати,

Але сумління не порушував табу.