Олександр АНДРУЩЕНКО: Старе місто

Поетичним рядком

О місто моє, невеличке, старе,

Охайне, дощами омите!

У ньому час серце в долоні бере,

Щоб нести схвильованим світом.

Провулками долі життя тут тече,

Струмками надій по бруківці.

Тут небу собор підставляє плече,

І хмари ідуть, наче вівці.

Рахує годинник на ратуші час,

Як років за сто, так і вчора.

Над площею дзвони гудуть раз-у-раз,

Мов згадка про вічність сувора.

Блукають думки лабіринтами слів,

Де золотом писана правда

Руками митців на сріблястому склі.

І молиться поряд Оранта.

Завмер понад річкою Самбір старий -

На горбі вінок із каміння

Або тихих вулиць закручений бриль,

Від ризиків долі спасіння.