Олександр АНДРУЩЕНКО: Усмішка хмари

Поетичним рядком

Про втечу мрію, наче чорний інок,

Щоб серед степу датись самоті,

Бо світ шумить, як в місті площа Ринок.

Але крізь натовп треба ще пройти.

Гуде в космічній музиці годинник

На вежі. Давній символ всіх чекань.

Він наче дивиться, чи всі ми гідні

Пройти шляхи життєві без страждань.

І виявляється, немає майже

Нікого без більш-менш тяжких гріхів,

Що залишалися сумним вантажем

Невтішних душ впродовж стрімких років.

Про втечу мрію. Вдалині від людства,

В безкрайній тиші трав, повітря, хмар

У чисту річку зазирну, як в люстро,

Перегорну здобутків календар.

І змию бруд з втомленого обличчя,

І подивлюсь за обрій в небеса.

І усміхнеться мені хмара ближча,

Мов янгол з крилами. Яка краса!