Олександр АНДРУЩЕНКО: Вода з криниці

Біля криниці промінь

Заплутався в траві.

На золотій соломі

Тріпочуть тіні віт.

Відро набрала мати

Духмяної води

І почала співати

Про примхи красоти,

Яка на час недовгий

Приходить до жінок,

Дає життя уроки,

Дарує мрій вінок.

І залишає потім

У мить, сумну без меж,

На вкрай чудовій ноті,

Серед чуттів пожеж.

І треба якось жити,

Поки душа співа.

Років згасають квіти,

Пожовкла снів трава.

Несе додому воду,

Мов срібло, у відрі,

Мов ту жіночу вроду,

Що у душі горить.