Олександр АНДРУЩЕНКО: Чумацький шлях

Поетичним рядком

Над дахом зупинився віз Чумацький.

Чи трохи їде він дорогою надій?

На краї неба місяць грає в цяцьки.

А ти хоч безпричинно плач, а хоч радій.

Підніме ранок сонця стиглу вишню

Понад зеленим садом сподівань.

Пройдеться промінь щастя по узвишшю

І птахом полетить в Тмутаракань.

І наздогнати ти його безсилий,

Та і не бігти вслід не в змозі теж,

Бо небокрай такі думки посіли.

І в них немає ані сенсу, ані меж.

Там рай привабливий. Тут, звісно, пекло.

Ридання тут. А там гірких немає сліз.

Але надія, мабуть, ще не вмерла,

Допоки котиться кудись Чумацький віз.