Олександр АНДРУЩЕНКО: Фарби часу

Поетичним рядком

Як паста з тюбика, вичавлюється час,

То чорно-білий, то багатокольоровий,

То пахне м'ятою, то наче кислий квас,

Буває він простий, буває гоноровий.

На жаль, так часу мало в тюбику життя.

Лише розпочали - скінчився майже зовсім.

На полотні багато місця у митця,

Який малює наших днів тривожну осінь.

Тож тому кольори стають такі скупі,

Бо береже художник чудодійні фарби.

Зайвий мазок не покладе навіть на біс,

За всі у світі геніальні дифірамби.

Не встигли озирнутись - пасти вже нема.

Лежить біля мольберта вщент порожній тюбик.

Останню краплю фарби пензель підійма.

Час нам довів: ні, жартів він не любить.