Олександр АНДРУЩЕНКО: Нерв останнього променя
Переглядів: 308
15 травня 2024 10:00
Поетичним рядком
Запав на вікна в надвечір’ї смерк.
А душу трохи сум пригрів в обіймах.
Останній промінь простягнувсь, як нерв.
По ньому біль тече так невловимо.
І звик до болю серцем, і не звик.
Або лише збираєшся звикати.
Знов стримуєш у собі зайвий скрик,
Народжуючи болю дублікати.
А вітер юну хмару розіп’яв.
Сочиться кров з долонь прозоро-білих.
Вповзає в очі темряви змія.
І серце б'ється в грудях занімілих.
Ти знаєш: прийде ранок хоч колись,
В надвечір сум перетерпіти треба.
І посміхнеться знову неба вись,
Веселі співи прозвучать дотепно.
Схожі новини: