Олександр АНДРУЩЕНКО: Між антиподами

Поетичним рядком

Ще ранок випрозорітись не встиг.

Весь заспаний, ледь-ледь розплющив очі,

Не розпочав з життям своїх інтриг.

І до жінок ще залицятись неохочий.

Вмить зблиснув промінь над свічадами озер

І знов сховавсь за пагорбом зеленим.

Над лісом вітерець обійми розпростер

Спіймати когось з наміром шаленим.

Не ллється ще блакитна благодать.

Від ночі не оговтається небо,

Втрачати перли зорь йому шкода

І місяць, що світив таємним гербом.

Проходить час до світла свій кордон

І заглядає у прозорі душі,

І розмірковує, як мудрий Соломон,

Про тих, хто за минулим вже не тужить.

Не може жити промінь без пітьми.

Пітьма без променя загине швидко.

Між антиподами існуємо і ми.

І цьому час і є надійним свідком.