Олександр АНДРУЩЕНКО: Червоні грона калини

Поетичним рядком

Вже перезріла біля озера калина,
Червоні грона ледь тримає на гіллі.
Прийду і поряд з нею стану на коліна,
Коли летять в надвечір клином журавлі.

Почну із деревом молитись наодинці.
Святі слова нас обгорнуть, неначе хміль.
В молитві будемо, у самій серединці.
І прилетить раптово янгол нізвідкіль.

Прошелестить над нами білими крилами
І щось цікаве розповість про небеса.
І хмари стануть понад лісом куполами.
З них крапля упаде, прозора, як сльоза.

Тихенько вкриє світ вечірня оболонка.
То перезрів вже, як червоні грона, день.
Останній промінь перерізав простір тонко,
Що додало нестриманим серцям натхнень.