Олександр АНДРУЩЕНКО: Молитва

Поетичною строкою 

Молиться несамовито стара,

Ледве тремтить на колінах.

Весь в позолоті ікони квадрат

Дом Божого Сина.

Жінка у храмі, проміння і Бог.

Поряд немає нікого.

Болісний щиро іде діалог,

Чутно лише: «Перемога…»

Слово, в якому надія і біль,

Мрія, страждання і сила,

Тиша полів і лісів, гуркіт хвиль

І понад морем вітрила.

Дивиться Бог на стару і мовчить.

В Нього нерадісні очі.

Вже догоряють тоненькі свічки,

Як колоски в потолоччі.

Що зрозуміла в мовчанні Христа?

Мабуть, що легко не буде.

Поки радіти немає підстав.

Горем життя ще окуте.

Тож згуртуватись найкраще усім

У найсуворіший іспит.

Шляхом йдемо безкінечно святим,

Міцно тримаємо списи.

Врешті стара підвелася з колін

І повернулась додому.

Тиша Господня лунала, як дзвін,

Кликала в путь невідому.