Олександр АНДРУЩЕНКО: В земному храмі

Поетичним рядком

Вже заважніла осінь на негоду.
Листки з дерев злітають все частіш,
Хоча природа зберігає вроду
На тлі не втрачених ще дивовиж.

Листки летять - краси листи останні.
Несуть їх промені вечірньої зорі.
Завмерли почуття в сторожкому чеканні
На перехресті неподоланих  доріг.

Що буде з лісом, і що буде з нами?
Як разом пережити дні сумні?
В земному молимося ми сьогодні храмі,
Долаючи кордони таємниць.

Нам руку тягне проміж хмар майбутнє,
Таке непередбачене  завжди.
У тактах мрій співає серця лютня
Про те, що не прийшли ще холоди.

Зігріє погляд час краси ще трохи,
Ще пошкодує доля кольори.
Розсіються тоді, мабуть, тривоги
У ці прозорі, тихі вечори.