Олександр АНДРУЩЕНКО: Жовте листя віршів

Поетичним рядком

Торкнутись людства жовтим листям віршів
Хтось намагається усе своє життя.
Володар світу так для нього вирішив,
Коли дивився в наше майбуття.

І тягне віти зі словами щиро
Той «хтось» на суд очікувань людських.
Верби натхнення тихо грає ліра
Понад прозорими глибинами ріки.

А жовте листя віршів щось шепоче
І віддзеркалюється брижами в воді.
Когось воно дивує, ніжне і співоче,
У передбаченні зимових холодів.

Але не так вже і багато в світі
Ще здатних на нюанси хвилювань
Від трішечки зів’ялих білих квітів
І від падіння пелюстків чекань.

Втрачає листя сенс краси поволі,
В останній вирушає до землі політ.
Завершуються сумом рими долі,
У душах залишають дивний слід.