Олександр АНДРУЩЕНКО: Зимовий сонет

Поетичним рядком

Зима. В очах небес печаль.
А хмара - капелюх жіночий -
Несе сніжинки вдаль охоче -
У кришталі легку вуаль.

Дзвін ратушу бере в полон:
Рахує час старий годинник.
Мороз. Ледь не тремтять будинки.
Газує байкер під уклон.

Стукоче в серці танго ритм.
І є у ньому присмак кави
Із посмішкою вдалих рим,
Таких гірких, таких лукавих.

І що той сніг і той мороз!
В душі - чуттів апофеоз.