Олександр АНДРУЩЕНКО: Вежа в небі

Поетичним рядком

Малює вітер в небі хмарочос.

Так схожий він на Вавилонську вежу!

Мабуть, повідомляє нам про щось,

Про ту, що залишилась, часу решту. 

Пливе та вежа в світлих небесах.

Птахи кружляють радісно навколо,

Не знають: там, в середині, гроза.

Не чутно ще її жахливий голос. 

А вежа все пливе собі, пливе.

І вже вона не вежа - кінь троянський.

Нестерпно і мерзотно щось реве.

Для долі нашої, скоріше, пастки. 

Роняє блискавки той кінь на місто мрій,

Копитом грому гучно б’є у ліс і поле.

Схилив додолу сиву голову старий

І хрестить щиро всіх, хто йде повз храм поволі.

На зміну радощам з’явились біль і сум,

На місце спокою несеться колотнеча.

І люди швидко забувають про красу,

Вона під час грози, здається, недоречна. 

Але малює вітер знову в небі щось,

І ми вже сподіваємось на інше.

Хай подарує нам прозорий хмарочос,

В якому радість мешкатиме лише.