Олександр АНДРУЩЕНКО: Крізь сіру зону долі

Поетичним рядком

Прощалися з домом напоспіх, раптово,

Забули вклонитися аж до землі.

Миналося все нібито випадково.

А дім під дощем ледве весь не зомлів.

Коліс шурхотіння. Блокпост третій, шостий…

Обличчя чужинців, гидких ворогів.

І поле, спотворене, як від корости,

І ми, втікачі, що приховують гнів.

А потім дорога селом в сірій зоні,

І залишки хат без дахів навкруги,

І хмари вечірні, криваво-червоні,

І серед калюж сумно-чорні круки.

Та ось промінь світлий попереду зблиснув,

І хлопці з тризубцями вийшли до нас.

І ніби зірвало нещастя завісу:

«Україні слава!» - луна водночас.

Так розпочалася сувора епоха.

Від неї у душах, мов рани, сліди.

І досі іде в сірій зоні дорога,

Далеко за обрій, незнано куди.